• Характеристика людини

    Загальна характеристика розвитку людини в онтогенезі

    19.09.2015

    Загальна характеристика розвитку людини в онтогенезі

    Розвиток людини в онтогенезі — необоротне, спрямоване, закономірне зміна організму людини та його психіки у всіх їх проявах, що відбувається протягом усього його життя.

    Розвиток людини, якщо мати на увазі розвиток окремої людини, є необоротне, спрямоване, закономірне зміна його як індивіда — складного живого організму з усіма вхідними в нього системами, як особистості, ядром якої є ставлення людини до різних сторін дійсності, і як суб’єкта, структуру якого складають і индивидные, і особистісні утворення — знову ж таки перш за все відносини, але ще й здібності, які проявляються в характері придбання та функціонування знань, навичок і вмінь у тих діяльності, якими людина зайнятий.

    Зі сказаного повинне бути зрозуміло, що не всякі зміни, що відзначаються в людину, свідчать про його розвиток.

    Так, в його організмі постійно відбуваються зміни, які є оборотними, які позбавлені спрямованості або які не носять закономірного характеру. І тоді ці зміни не означають розвитку і не працюють на нього.

    Те ж відноситься до змін і в особистісній сфері людини. Якщо вони несуть в собі характеристики оборотності, ненаправленны і незакономерны, вони теж позбавлені якості розвитку. Сказане має пряме відношення і до розвитку людини як суб’єкта. Не всі зміни, що відбуваються в ньому при виконанні різних видів діяльності, можна кваліфікувати як розвиток.

    Про розвиток людини свідчать зміни в його організмі, в його особистості і в ньому як суб’єкта, крім тих трьох ознак, які названі вище і які означають в кінцевому рахунку прогрес, рух по висхідній. Наслідком їх в результаті кількісних накопичень виявляється якісна перебудова систем життєдіяльності організму людини, у відображенні дійсності його психікою, ініціювання і регулювання його поведінки. Поведінка людини визначається на цій стадії не тільки натуральними, базисними, але і вищими (бытийными, за А. Маслоу) потребами, завдяки перетворенню основних цінностей життя і культури в його власні цінності які в його внутрішньому світі, трансформуючись в моральні еталони, спрямовують роботу совісті особистості.

    Разом з тим, трактуючи розвиток як процес накопичення кількісних змін, що ведуть до якісних перебудов у функціонуванні систем організму людини, у відносинах людини до дійсності, у ньому, як суб’єкта пізнання, спілкування і праці, який має прогресивний характер, абсолютизувати це положення ніяк не можна, оскільки навіть при спрощеному простеження основних тенденцій цього процесу чітко видно, що для першої половини життя людини, включаючи його дорослість, як правило, характерно розвиток по висхідній, а потім все чіткіше дають себе знати інволюційні зміни.

    Дорослість — вікова сходинка у житті людини, початок якої найчастіше відносять до 18-20 років, а закінчення — до 80-ти.

    Вони йдуть в організмі людини і поширюються на утворюючі його психічний світ функції, процеси, стани, властивості.

    А якщо бути більш точним: аналіз розвитку виявляє складну і повну протиріч картину цього процесу: неодночасність досягнення найбільш високого рівня в розвитку різних систем організму людини відносно простих і зовсім складних в його психіці утворень і таку ж неодночасність, гетерохромность початку їх інволюції і неоднаковість швидкості її протікання.

    Ще більш глибоке проникнення в змістовні характеристики процесу розвитку, форми його протікання і його динаміку дозволяє побачити відсутність, так би мовити, суцільний і постійної однонаправленості — еволюційної або інволюційної, — змін, що відбуваються в системах організму людини і в його психіці — у функціях, процесах, станах і властивостях. Хоча загальна тенденція процесу розвитку в напрямку до прогресу або, навпаки, до регресу і дає себе знати, але зміни, що відбуваються в органі, систему, функції, інших утвореннях, якийсь час можуть викликати позитивний результат, потім давати погіршення показників і після знову означати їх підйом. І точно так само дуже нерівними за характером відбуваються в них змін виявляються і інволюційні процеси, що йдуть в індивідній, особистісної та суб’єктної складових людини.

    Разом з тим, який, так би мовити, остаточний вектор несуть в собі названі зміни в окремих органах, і в їх функціях, і в організмі людини в цілому, і у його психічних процесах, станах і властивостях, у ньому як цілісно розглянутої особистості або суб’єкта діяльності, це показує тільки час. Саме воно виявляє спрямованість розвитку.

    На всі ці більш прості і більш складні і индивидные, і особистісні, і суб’єктні освіти в людину діє безліч факторів, як сприяють розвитку, так і утрудняють і навіть виключають його. І всередині їх постійно йдуть взаємопов’язані процеси як з позитивним, так і негативним, а часто і з нейтральним для розвитку знаком. І самі индивидная, особистісна і суб’єктна іпостасі людини з різними наслідками безперервно впливають один на одного, а виникаючі між усіма ними протиріччя та зіткнення різних тенденцій виявляються стимулами для їх більш глобального або парціального розвитку.

    Але, звичайно, для того щоб зрозуміти, якими будуть у кожному випадку наслідки цього безлічі всяких і різних суперечностей, необхідно знання внутрішньої структури і характеру і, так би мовити, призначення діяльності країн органів, їх процесів, властивостей, що відносяться і до організму людини в цілому, і безпосередньо до його психіці в усіх її модифікаціях, а також і до їх взаємодій на всіх рівнях, і обов’язково наявність уявлень про те, які зміни в них означають прогрес, зупинку або регрес в їх організації і функціонуванні і навіть, може бути, свідчать про перехід їх у нову якість.

    В людині сукупності його індивідуальна, особистісних і суб’єктних характеристик слід розглядати як підсистеми цілісної системи людини, у кожному випадку мають якісно свою, так би мовити, приватне феноменологію, закономірності і механізми функціонування, що забезпечують життєдіяльність кожної з цих підсистем, відрізняється від інших своїми змістом і формою буття. Та інтеграція діяльності всіх їх в одне ціле — доброму здоров’ї людини, задовольняє свої потреби, що відображає дійсність, що відноситься до неї, перетворює її і себе самого, — це хоч і вищий рівень інтеграції, що забезпечує загальну життєдіяльність в цілому системи людина, але і в ній, як і в кожної з вхідних в неї підсистем і як в навколишньому людини макросвіті, але, правда, по-своєму дають про себе знати і діють виявлені наукою виникнення порядку з хаосу і час від часу поява біфуркацій, безперервність і переривчастість, кількість і якість, необхідність і випадковість, можливість і дійсність.

    Всі виявлені вище дуже загальні характеристики процесу розвитку окремої людини як природної і соціальної істоти дають себе знати протягом усього його життя, але на кожній віковій ступені вони конкретизуються і збагачуються за рахунок властивих тільки їй особливостей. У цьому сенсі не представляє виключення і ступінь дорослості, яка, головним чином цікавить акмеологию.

    Разом з тим серед багатьох проблем, які є актуальними при науковому висвітленні особливостей розвитку людини саме на цьому щаблі, однієї з найбільш значущих виступає проблема співвідношення феноменів дорослості і зрілості.

    Зрілість — ступінь у розвитку людини, коли він стає здатним повноцінно виконувати свої громадянські, подружні і батьківські обов’язки і соціально, і індивідуально продуктивно проявляти себе як діяча в тій чи іншій конкретній сфері праці.

    Короткий опис статті: характеристика людини Загальна характеристика розвитку людини в онтогенезі: Розвиток людини в онтогенезі — необоротне, спрямоване, закономірне зміна організму людини та його психіки у всіх їх проявах, що відбувається протягом усього його життя. Розвиток людини, якщо мати на увазі розвиток окремого… — — . Портал Медицина від А до Я Загальна характеристика розвитку людини в онтогенезі Медицина від А до Я

    Джерело: Загальна характеристика розвитку людини в онтогенезі

    Також ви можете прочитати