Курси підвищення кваліфікації для логопедів, вчителів, вихователів

16.02.2017

Сім кращих радянських передач для дітей Російська газета

Сім кращих радянських передач для дітей

18 січня 1963 року вважається датою народження дитячого телебачення в Росії. В цей день була утворена Головна редакція програм для дітей Центрального телебачення.

«РГ» зібрала факти про сім кращих радянських передачах, на яких виросло не одне покоління жителів нашої країни.

«Хочу все знати»

10-хвилинний кіножурнал, який довгий час демонстрували перед початком сеансів у кінотеатрах, заснував радянський режисер, сценарист науково-популярного кіно Борис Долін. Вірш, що передує початок альманаху, знали всі радянські діти: «Горішок знань твердий, але все ж ми не звикли відступати! Нам розколоти його допоможе кіножурнал «Хочу все знати!». У мультиплікаційної заставці хлопчик, такий, що розколює горіх молотком, прилітає на ракеті. Однак не всі знають, що в перших випусках кіножурналу (у 1957 році), він прилітав на парасольці.

«Хочу все знати» був своєрідною енциклопедією для дітей, в якій доступно і наочно пояснювалися найрізноманітніші явища, давалися відповіді на прості, на перший погляд, питання. Наприклад, «Навіщо придумали дзеркало?», «Чому вода у фонтані б’є вгору?», «Чому новий рік святкують у різних країнах у різний час?» і так далі. Крім цього, в киножурнале розповідали про природні явища, тварин і рослини земної кулі, досягнення науки і техніки. З урахуванням того, що дитячі енциклопедії в ті часи було рідкістю, кіноальманах користувався великою популярністю.

Виробник кіножурналу — «Центрнаучфильм» — випускав його до 2003 року. За цей час було знято 264 випуску. Після цього його випускала кіностудія «Центр національного фільму», яка зняла ще 71 кіножурнал.

«АБВГДейка»

Навчальну дитячу передачу придумав Едуард Успенський в 1975 році. Її формат був схожий з американської Sesame Street («Вулиці Сезам»). Заморську навчально-дитячу розважальну програму в 1974 році в Америці підгледіла начальник управління дошкільного виховання Міністерства освіти УРСР Троянда Курбатова.

Головна відмінність «Абвгдейка» — в тому, що головні герої тут не ляльки, як у американців, а клоуни. Саме Успенський запропонував перший склад та імена клоунів учнів: Сеня, Таня, Саня і Володимир Іванович. Їх зіграли Семен Фарада, Тетяна Непомняща, Олександр Філіппенко та Володимир Точилін. Цей склад записав 20 випусків передачі, які демонстрували, з повторами, близько трьох років. Провідною «Абвгдейка» стала Тетяна Кирилівна (Черняєва).

Через два роки передачу закрили — за однією з версій, з політичних мотивів: нібито в партійні органи надійшов донос. Проте, як уточнює Тетяна Черняєва, насправді, Фарада і Філіпенко були зайняті в театрах, а тому зібрати всіх учасників передачі разом виявилося дуже складно.

У 1978 році «АБВГДейка» знову з’явилася на екранах, але з іншими клоунами — їх зіграли циркові артисти: Іриска, Клепа, Левушкин і Юра. У 1984 році склад знову оновився — з «старичків» залишився Клепа, компанію йому склали Аксюта, Костя і Собака-друг людини. Улюблена дітворою Іриска (Ірина Асмус) загинула в березні 1986 року в Гомелі: під час підйому гімнастки на шийної петлі зламався механізм обертання. Артистка впала з восьмиметрової висоти.

У 1990-ті роки зйомки «Абвгдейка» знову були зупинені — з-за фінансових труднощів. У 2000 році з’явилася сучасна версія передачі.

«Будильник»

Недільна півгодинна передача виходила в один і той же час — 9.30 — і тривала 30 хвилин. Перший випуск «Будильника» показали в жовтні 1965 року. Спочатку програма була універсальною, для дітей всіх віків. Проте потім, з появою «конкурентів», «Будильник» визначили як передачу «для піонерів».

У ролі ведучих програми побували багато відомих артистів — Надія Румянцева, Олександр Абдулов, Ірина Муравйова, Віталій Соломін, Олена Шаніна, Євген Леонов, а також знаменита тітка Валя — Валентина Леонтьєва. До речі, саме в «Будильник», в 1967 році відбувся перший виступ Алли Пугачової на телебаченні. Їй тоді було 18 років. Майбутня зірка виконала пісню Бориса Савельєва «Йду з кіно».

Наповнення «Будильника» — театральні постановки, міні-спектаклі, виступи дитячих колективів, а також «мультлото» — провідні обирали, як в «Спортлото», лист з проханням показати певний мультфільм. Нову заставку для «Будильника» зробив у 1984 році відомий мультиплікатор Олександр Татарський («Падав торішній сніг», «Пластилінова ворона»). Він згадував, що телевізійне начальство придралось до літаючого Будильнику, рот якого в одній зі сцен нагадував латинську літеру «S». Цей шматочок вирізали. На думку цензорів, «S» асоціювалося з доларом.

На початку 90-х «Будильник» перейменували в «З ранку раніше», а потім закрили.

«Єралаш»

Дитячий гумористичний кіножурнал, який почали випускати в 1974 році, до 1991 року також показували в кінотеатрах перед сеансами. Назву було вибрано невипадково: в тюркських мовах «єралаш» означає «мішанина», якої, по суті, і було наповнення журналу. Хоча спочатку режисер Алла Сурікова пропонувала створити для дітей гумористичний «Гніт» («молодшу» версію знаменитого «Гнота» Сергія Михалкова). До речі, назву «Єралаш» запропонувала дочка драматурга Олександра Хмелика Марія, який, разом з Борисом Грачевским, заснував кіножурнал.

перший випуск складався з трьох мініатюр. Щороку виходило по шість киножурналов. «Ералаши» знімали імениті режисери (Алла Сурикова, Юрій Кара, Павло Любимов); участь в епізодичних ролях брали багато відомих акторів. Знаменита анімаційна заставка кілька разів мінялася: спочатку слово «Єралаш» з’являлося на екрані, поступово збільшуючись. Потім назва кіножурналу почало опускатися зверху: за різнокольорові літери тримався хлопчик, одягнений у футболку і шорти. Цікаво, що спочатку він тримався за дві букви А, а в більш пізньому варіанті — за Р і А.

Мелодію пісні про «хлопчиків і дівчат, а також їх батьків» (вірші Олександра Хмелика) написав Олексій Рибніков. Виконала її Олена Камбурова. У 1997 році заставку перепел юний Сергій Лазарєв, а в 2003-м — ансамбль «Непосиди».

«Спокійної ночі, малята»

Ще один старожил радянського телебачення виходить з 1 вересня 1964 року. Самий перший варіант програми кардинально відрізняється від звичних «спокушек»: в ньому немає ляльок і мультфільму. Диктор читав текст за кадром, на екрані демонструвалися малюнки. Пізніше з’явилися ляльки, які грали мініатюри — їх виготовили в театрі Сергія Образцова. Потім героями програми стали діти, казки яким розповідали відомі актори.

Знаменитий Філя з’явився лише в 1967 році. Трьома роками пізніше до нього приєднався Степашка, потім — Хрюша і Каркуша, кіт Цап-Царапич і значно пізніше, Мишко. Ляльок озвучили актори столичних театрів.

Тоді ж з’явилися й ведучі, яких діти знали по іменах: тьотя Валя (Валентина Леонтьєва), дядя Володя (Володимир Ухін), тітки Тані (Тетяна Судець і Тетяна Вєдєнєєва), тітка Ліна (Ангеліна Вовк). Звичним для завершенням «Спокійної ночі, малята» став мультфільм і колискова «Сплять втомлені іграшки у виконанні Олега Анофриева і Валентини Толкунової.

Пластиліновий мультфільм сильно полюбився глядачам. А тому нова заставка (мальована дама, що сидить у саду), і колискова («Спи моя радість, засни) не прижилися — сучасні малюки засипають практично так само, як їхні батьки.

«В гостях у казки»

Саме з цією передачею, перший випуск якої показали в 1976 році, у багатьох асоціюється пісня «Приходьте в гості до нас скоріше» (написана, насправді, для фільму «Там, на невідомих доріжках»). «В гостях у казки» спочатку вела Валентина Леонтьєва; пізніше — Тетяна Вєдєнєєва, Ангеліна Вовк і Денис Матросов.

Це була однією з найулюбленіших дітьми програм — завдяки душевності, особливої енергетики знаменитої тітки Валі. Багато хто досі пам’ятає її традиційне вітання: «Здрастуйте, дорогі діти і шановні товариші дорослі!». Леонтьєва розповідала про фільм, який належало побачити глядачам, а потім демонструвала надіслані їй з усіх куточків країни дитячі малюнки. Найбільш часто в передачі показували казки Олександра Роу.

Передачу кілька разів перейменовували — спочатку назву змінили на «У світі казок і пригод», потім — на «Задзеркаллі». Провідними стали хлопчик і дівчинка, які потрапляли всередину казки. У 1991 році було вирішено знову запросити Валентину Леонтьєву і повернути стару назву. Однак в ефір вийшли лише дві новорічних передачі. До закриття у 1995 році програма так і називалася «Задзеркаллі».

«Дитячий годину»

Ще одна розвиваюча програма виходила з кінця 1980-х. «Дитячий годину» вів актор Сергій Столяров — це молодший представник знаменитої династії. Його дід — Сергій Столяров — зіграв Садко, Івана Царевича, а батько — Кирило Столяров — знявся в «Повісті про перше кохання», «А зорі тут тихі».

В рамках «Дитячого години» демонстрували серію мультфільму «SuperBook» з біблійними сюжетами. Також юних глядачів навчали іноземної мови — англійської, французької та німецької, вчили готувати нескладні страви. Цікаво, що в якості заставки програми взятий епізод ранньої роботи студії Pixar «Luxo Junior», на який накладено музика Євгена Крилатова з фільму » » Гостя з майбутнього». Цю сцену напевно пам’ятають багато представників покоління 80-х: мама і син-лампи грають у м’яч.

Короткий опис статті: заставки для хлопців 18 січня 1963 року вважається датою народження дитячого телебачення в Росії. Саме в цей день була утворена Головна редакція програм для дітей Центрального телебачення. «РГ» зібрала цікаві факти про сім кращих радянських передачах, на яких виросло не одне покоління жителів нашої країни
Сім кращих радянських передач для дітей, Вікторія Чернишова

Джерело: Сім кращих радянських передач для дітей — Російська газета

Також ви можете прочитати