Комунікативні особливості діяльності соціального працівника Соціальна

27.09.2015

Комунікативні особливості діяльності соціального працівника | Соціальна робота

Комунікативні особливості діяльності соціального працівника

Однією з найголовніших особливостей діяльності соціального працівника є клієнтурні діяльність. Вона виражається в тому, що професійний соціальний працівник постійно веде спілкування з клієнтами; відвідувачами, прохачами, заступниками і навіть зі скаржниками. Його поле діяльності — професійне спілкування. Тому, поряд з суто професійними знаннями і навичками, вміння вести ділове спілкування є однією з найважливіших ознак професійної придатності соціального працівника.

Мовне спілкування

Мовне спілкування між людьми многолико. Його можна розглядати під різними кутами зору. Перший і основний — це людина в світі комунікації в процесі обміну інформацією. Ця особливість спілкування характеризує людину як суб’єкта комунікативних зв’язків. Питання, пов’язані з цим аспектом, що стосуються теорії і практики комунікації, соціальних інститутів комунікації, особливостей процесів комунікації у сфері бізнесу, політики, науки.

Інша різновид спілкування — характеристика його структури, типів і видів. У цьому плані потрібно розрізняти види спілкування: переговори і торги, полеміку і суперечку, дискусію, дебати, розмова і співбесіда, інтерв’ю і бесіду. Всі різновиди ділового спілкування мають свою «драматургію», свої сюжети, смислові лінії; цільові завдання і конкретні результати.

Спілкування зазвичай переслідує певні цілі. У ньому можна розрізняти стратегію і тактику досягнення мети. Ділові стратегії спілкування дають експозицію способів досягнення мети і вибору засобів їх реалізації, різновидів тактик і стратегічних сценаріїв. Подібне вивчення рис ділового спілкування вимагає виявлення стилю ділового спілкування і його методик, принципів і конкретних прийомів. Вони узгоджуються з практичними імперативами ділового спілкування. Поряд з цим існує етикет ділового спілкування: поведінковий, мовленнєвої, службовий. Всі вони характеризує систематики методів комунікативно-мовленнєвого впливу як на співрозмовника, так і на загальне русло ділового спілкування. Різноманітні моделі комунікативного впливу можна визначити як комунікативний менеджмент.

Спілкування — це, найчастіше, вирішення конфліктних ситуацій, попередження їх і діагностика різних форм комунікативних напруг, в числі яких облік конфліктогенних факторів, бар’єрів спілкування, сприйняття, мови і упередження, помилок, що руйнують комунікативний процес. Міжособистісне спілкування — це обмін інформацією, емоціями, особистісне взаємодія, психологічний контакт.

Комунікативна професіограма соціального працівника

Найважливішою особливістю діяльності соціального працівника є уміння вести діалог, організовувати процес комунікації, керувати ним. Уміння вести діалог передбачає цілий ряд професійних навичок і знань. Професіонал повинен уміти вислухати і зрозуміти, коректно запитати і по-діловому точно відповісти, переконати і переконати, створити атмосферу довіри і невимушеності, знайти тонкий психологічний підхід до клієнта, вирішити конфлікт і зняти напругу.

В основі всього цього лежить комунікативна техніка спілкування. Володіння нею — найважливіша ознака професійної придатності фахівців будь-якого профілю, чия діяльність пов’язана із спілкуванням.

Відповідно до цього можна виділити ряд характеристик, що складають комунікативний портрет соціального працівника, якого можна назвати гуманітарієм практичного дії. Ці характеристики назвемо комунікативної професіограмою, що, по суті, є системою кваліфікаційних вимог, які пред’являються до фахівця в галузі соціальної роботи. Фахівець в цій області повинен:

  • знати мовний етикет і уміти його використовувати;
  • організувати необхідний вид спілкування і керувати ним;
  • аналізувати предмет спілкування, його цілі і задачі;
  • коректно ставити питання і точно на них відповідати;
  • уміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, суперечку, полеміку, дискусію, дебати, дебати, диспут, круглий стіл, ділову нараду, командну ділову гру, переговори, торги,
  • вміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації, конфронтації і вирішувати їх;
  • мати навик доводити і обґрунтовувати, критикувати і спростовувати, аргументувати і переконувати, досягати угод і компромісів;
  • володіти технікою мовлення, вміти використовувати риторичні фігури і прийоми;
  • уміти правильно будувати мова й інші публічні виступи;
  • знати службовий етикет і вміти його використовувати;
  • уміти за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування; знімати стрес, напругу; адаптувати клієнта до відповідних умов, коректувати його поведінку і оцінки.

Без оволодіння зазначеними знаннями і навичками здійснення ділового спілкування, тобто такого спілкування, коли з допомогою слова може бути дозволено справу, неможливо.

Опубліковано 14.08.2015.

Короткий опис статті: характеристика на працівника

Джерело:
Комунікативні особливості діяльності соціального працівника | Соціальна робота

Також ви можете прочитати